Simple Modal Window | Close it

Вхід на сайт

E-mail

 

Пароль

 
  Запам'ятати мене

Забули пароль?

 

Закрити вікно

logo tur ua

Українська RU EN DE

Розширений
пошук
     
Головна  Головне менюВизначні місця України
 
 
Чернігівська
 
 

Інформаційний партнер

 

Партнери


Bartscher — Професійне обладнання для ресторанів та готелів tel.if.ua

 


Мы в Google+

     

     

    Автор статті:


    Рейтинг статті: 1
      Новини:
    • нові статті
    • нові автори
    • нові коментарі
    Хмара тегів:
    keywords
      Топ 10 статей:
    1. Легенди мого Міста
    2. Сім брендів Івано-Франківська
    3. Станиславо-Франківськ
    4. Гномы Вроцлава
    5. Гноми Вроцлава
    6. На каву до Львова
    7. Франківськ пішохідний
    8. Рахів – Бринза – Центр Європи
    9. Семь брендов Ивано-Франковска
    10. Станислав-Франковск
    Нам допомагають:

    Чернігівська

    Батурин – місто, розташоване на території Бахмацького району, на лівому березі річки Сейм (ліва притока Десни). Столиця козацької України у XVII-XVIII ст. Батурин вважався містом в період 1625-1923 рр..; З 2008 року знову отримав статус міста.

    Вперше згадується в 1625 році. У 1669-1708 роках – місцеперебування гетьманів війська Запорізького. В 1708 році гетьман Мазепа вирішує, що настала можливість для розриву з Москвою. Після об'єднання Мазепи з Карлом XII російський цар Петро І наказує Меншикову захопити Батурин, і Батурин був узятий.

    26 травня 1994 року у Батурині був створений державний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця».

    Пам'ятки

    Покровський собор, 1789 р. , Воскресенська церква, 1803 р., Палац К. Розумовського, 1799– 1803 рр.

     

    Новгород-Сіверський

    - місто обласного підпорядкування, районний центр. Розташований на річці Десна. Найпівнічніше місто України.

    Новгород-Сіверський. Музей-заповідник „Слово о полку Ігоревім”

    Створено в 1990 р., як перший державний заклад в Україні, що вивчає „Слово о полку Ігоревім”

    В експозиції представлені дореволюційні та сучасні видання літературної пам’ятки, переклади її на іноземні мови; археологічні знахідки доби Київської Русі; графічні та художні твори, скульптури, тощо ( вул. Пушкіна,1). Окрема тема – краєзнавчий відділ. Він знайомить з історією міста, етнографією, флорою та фауною Сіверського краю. ( вул. Соборна,3).

    Музей „Слово о полку Ігоревім” входить в состав однойменного заповідника основу комплексу пам’яток якого складає Спасо-Преображенський чоловічий монастир заснований в ХІ ст. З архітектурних споруд того часу зберігся фундамент мурованого Спаського собору та залишки Княжого терему ( кін. ХІІ –поч. ХІІІ ст.). За свою довгу історію монастир кілька разів змінював свій архітектурний вигляд, а остаточного набув протягом ХVІ-ХІХ ст.ст.

    Окрім комплексу Спасо-Преображенського монастиря музею-заповіднику передані такі архітектурні пам’яткі міста: Успенський собор (1671р. – діючий), Миколаївська церква (1760р. –діюча), Тріумфальна арка (ХVІІІ ст.), Торгові ряди та склади ( кін. ХVІІІ ст.).

    http://cult.gov.ua/


    http://www.ns-slovo.org.ua/main/index.html сайт Новгород-Сіверського історико-культурного музею-заповідника "Слово о полку Ігоревім"

    Перша письмова згадка про Новгород-Сіверський міститься в “Повчанні Володимира Мономаха своїм дітям”, датованому 1078-1079 роками. Але ще раніше, 988 роком, у “Повісті минулих літ” позначено, що інший великий київський князь Володимир, хреститель Київської Русі, наказав будувати міста “на Десні, на Острі і на Рубежі, на Сулі і на Стугні”, щоб поставити надійний заслін постійним набігам кочівників. На місці колишнього сіверянського городища, на найвищому і найкрутішому пагорбі придеснянських схилів невідомі будівничі звели укріплення. Невдовзі тут уже височіли стіни і вежі міста-фортеці.

    У 1097 році, згідно з рішенням з’їзду князів у Любечі, Новгород-Сіверський стає стольним градом удільного князівства сина київського князя Святослава Ярославовича Олега Святославовича і за часи існування князівства досяг вершини свого розквіту, розвиваючи залізоробне, ковальське, гончарне, деревообробне та ювелірне мистецтва.

    У 1239 році навала монголо-татарських орд Батия практично стерла з лиця землі Новгород-Сіверський. Знекровлений і запустілий край із 1350 року увійшов до складу Великого литовського князівства, а з 1503 року – до складу Росії. У 1618 році, згідно з Деулінським перемир’ям, Чернігово – Сіверські землі відійшли до Польщі, і пізніше Новгород-Сіверський став центром повіту Чернігівського воєводства. У 1620 р. першим серед міст Чернігівщини отримав магдебурзьке право.

    Герб наданий в 1620 р. королем Сигізмундом ІІІ. В зеленому полі зображувалась міська стіна з баштою, а з боків – золоті спис і шабля. Герб символізує серйозний опір жителів міста військам Лжедмитрія, вчинений восени 1604 р.

    Після визвольної війни 1648-1654 років місто увійшло до складу новоствореної держави – Гетьманщини. З 1649 року Новгород-Сіверський – сотенне місто Ніжинського, а з 1663 року – Стародубського полків, він перетворюється в значний культурний центр. Того часу в Спасо – Преображенському монастирі було створено слов”яно – латинську школу, працювала перша на Лівобережній Україні друкарня, заснована відомим церковним діячем і просвітителем того часу, настоятелем монастиря Лазарем Барановичем, яка видавала книги церковного і світського змісту, серед яких був і “Буквар”.

    1667 року за умовами Андрусівського перемир'я увійшов до складу Московського царства.

    У 1782 році місто стає центром намісництва, яке включало 11 повітів і дві колишні столиці Гетьманської України – Батурин і Глухів. У 1796 році Новгород-Сіверський набуває статусу повітового центру Малоросійської, а з 1802 року – Чернігівської губернії.

    ХVІІ-ХVІІІ століття виявилися сприятливими для розвитку Новгород-Сіверського. Він розширюється, розбудовується : зводяться величний Успенський собор, ансамбль Спасо – Преображенського монастиря, оригінальний витвір українського дерев”яного зодчества – церква святого Миколи-Чудотворця, Тріумфальна арка, що споруджена перед приїздом імператриці Катерини ІІ до Новгорода–Сіверського.

    Серія адміністративних реорганізацій, що відбулися після Жовтневого перевороту в 1917 році, торкнулося і міста князя Ігоря. У 1923 році воно стало центром району та округу, через два роки увійшло до складу Глухівського, а в 1930 році – Конотопського округів. У 1932 році Новгород-Сіверський стає районним центром новоутвореної Чернігівської області.

    У ХУІІ ст. в Спасо-Преображенському монастирі відомим просвітителем Лазарем Барановичем була відкрита перша на Лівобережжі друкарня.

    У Новгороді-Сіверському жила і вчилась Раїса Петрівна Іванченко – автор багатьох історичних романів, письменник, професор історії.

    Випускниками Новгород-Сіверської гімназії, відкритої у 1804 р., були перший ректор Київського університету Михайло Максимович, основоположник вітчизняної педагогіки Костянтин Ушинський, вчений і громадський діяч Пантелеймон Куліш.

    Густинський Свято-Троїцький жіночий монастир

    Монастир розташований на правому березі річки Удай біля міста Прилуки. Архітектурний ансамбль монастиря склався протягом другої половини ХVІІ – ХVІІІ ст. і є унікальним архітектурним комплексом пір бароко, який справив значний вплив на культове будівництво Лівобережної України.

    До складу комплексу монастиря входять пам'ятники українського бароко: Троїцький собор (1672 – 1676 рр..), Петропавлівська надбрамна церква (1693 – 1708 рр..) та Миколаївська дзвіниця (1693 – 1708 рр..), Трапезна, келії, корпус настоятеля з Варваринської церквою (1719 р.). Саме в цьому монастирі було написано Густинський монастирський літопис. Зараз – діючий жіночий монастир.

    Детально описаний на http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%83%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%A1%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%BE-%D0%A2%D1%80%D0%BE%D1%97%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BC%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%80

    Спасо-Преображенський собор

    Закладений близько 1033-1034 років чернігівським князем Мстиславом Володимировичем і був закінчений в середині століття. Він став головним храмом давньоруського міста і Чернігово-Сіверського князівства, а нині є єдиною збереженою на лівобережжі України пам'яткою монументального кам'яного зодчества періоду розквіту Київської Русі. Це величний п'ятиглавий храм. Впродовж століть він неодноразово перебудовувався. У Спасо-Преображенському соборі покоїться прах князя Ігоря Сіверського, оспіваного у «Слові о полку Ігоревім», Ігоря Чернігівського та інших князів тієї епохи.
    Спасо-Преображенський собор зберігся до наших днів майже повністю, але дещо перебудованим: він перероблявся після руйнівної пожежі 1756 року. Всі внутрішні приміщення вигоріли. Згорілі дерев'яні хори не були відновлені. Була зламана хрещальня в південно-західному кутку храму, а замість неї побудована кругла вежа, симетрична лівій стародавній вежі зі сходами на хори. На обидві вежі були встановлені шпилі величезної величини, що спотворило древній вигляд церкви. На додаток до всього, перед порталами влаштували тамбури.
    Поступове підвищення мас храму догори було втрачено із західного боку. Пірамідальне зростання собору видно зі сходу. Глави мали візантійську параболічну форму.

    Спасо-Преображенський собор у Чернігові належить до унікальних пам'ятників візантійсько-київської школи зодчества першої половини XI століття. Він зіграв значну роль у формуванні будівельних норм в храмовому будівництві домонгольської Русі.

    Се́днів (давньоруське місто Сновськ) – селище міського типу Чернігівського району Чернігівської області України. Відоме з 1068 року як місто-фортеця, місце перемоги князя Святослава Ярославича над половцями . У середені ХІІ – ХІІІ століття Сновськ входив до складу Чернігівського князівства, і був знищений татарами у 1239 році. У 16481781 роках вже під назвою Седнів був сотенним містечком Чернігівського полку а пізніше волосним містечком.

    У Седнєві збереглися залишки валів стародавнього городища. Садиба чернігівського полковника Якова Лизогуба ймовірно збудована у 1690 році. Церква Благовіщення кінця XVII століття.

    http://ukraine.kingdom.kiev.ua/region/25/sedniv.php

    http://ukraine.kingdom.kiev.ua/region/25/chernigiv-cave.php

    Сокиринці – село в Срібнянському районі.

    Назва села походить від першого поселення Івана Сокири, який започаткував хутір.

    На 1903 р. у волосному селі числилось коло чотирьох тисяч мешканців, дві церкви, кілька лавок, базар двічі на тиждень, 60 млинів (із них один водяний),кілька олійниць.

    Довгий час були маєтком старшинсько-шляхетського роду Ґалаґанів, які створили тут парк.

    У перший період будівництва (з 1763 р.) Сокирянський парк мав характер лісопарку – переважно вікової діброви; у другий (1825-1835) був поширений до 80 гектарів і перетворений за проектом садівника Бістерфельда на краєвидний парк з галявинами, алеями, ставками, альтанками, мостами та іншими елементами малої архітектури. Композицію парку складають головна алея, палац та глибока перспектива краєвиду, що розгортається за палацом і завершується великим (10 га) ставом. Рослинність парку представлена здебільшого листяними (дуб, береза, берест, липа, платан, граб, клен тощо) й у незначній кількості шпильковими (модрина, ялина, сосна) породами дерев.

     

     

    Палац побудований 1829 року архітектором П.Дубровським. Це простора двоповерхова будівля у стилі класицизму, увінчана в центрі великою декоративною банею, прикрашена шестиколонними портиками.

    Завдяки Ґалаґанам Сокиринці були своєрідним культурним центром. З 1787 у селі існував ляльковий театр – вертеп, тут жив кобзар Остап Вересай (його кімната-музей є у колишньому палаці); з ініціативи Григорія Ґалаґана в Сокиринцях постав (1871) один із перших в Україні кооперативів – сільське ощадно-позичкове товариство.

    http://tutbuv.com/?p=1850 – Мандри з фотоапаратом. Україною і світом

     

     

    Нагору

    Поділитися:
         
     
     
     
     
     
     

    «Енциклопедія туросфери України». Всі права захищено. При повному або частковому використанні матеріалів сайту обов'язковим є активне гіперпосилання на джерело http://turua.info